Слово "влада" застосовно до різних аспектів людського життя. Кажуть про владу однієї людини над іншим, влада природи, влада розуму над почуттями і т.д. Але що означає "влада" взагалі? І чи можливо зрозуміти електронну державну владу як явище, не розглядаючи окремо поняття і всі складові "влади" як такої. Якщо звернутися до нашого улюбленого інтернету, то ми побачимо деяку кількість визначальних принципів, здатних пролити світло на термінологічну складову нашого розуміння сутності влади. 1.В тлумачному словнику С.І Ожегова дається три визначення влади. Перше з них: влада - це "право і можливість розпоряджатися кимось або чимось, підкоряти своїй волі". Це те, з чим люди зіштовхують кожного дня у своєму житті. Таке значення слова "влада"застосовно до описаних нижче понять. Батьки панують над дітьми, виховуючи їх, встановлюючи для них правила і рамки. Влада над собою - самовладання - уміння людини керувати своїми емоціями. Про владу природи, на жаль, часто забувають. Згадують про неї лише після чергового тайфуну чи землетрусу. Тоді, мабуть, кожна людина волею-неволею замислюється, що він лише гість на цій землі, а справжня господиня світу - матінка-природа. 2.Друге визначення влади в словнику С.І Ожегова пов'язано з політичним аспектом людського життя: влада - це" політичне панування, державне управління та його органи ". Як відомо з історії, в первісних племенах значення влади було суспільним. Правління здійснювалося всіма членами роду або старійшинами. З часом відбулося розшарування суспільства, авторитет старійшин поступився місцем публічного авторитету. З'явилися державні, соціальні та інші органи, управління і регулювання відносин між якими здійснюється владою. 3.Третє визначення влади таке: "особи, наділені урядовими, адміністративними повноваженнями". Тобто влада - це люди, що володіють певними правами і обов'язками, які здійснюють управління державним апаратом, окремими її органами та людьми. 4.Нерідко поняття влади для деяких людей стає синонімом престижу, багатства, свободи і розглядається ними як спосіб досягнення кращого життя. Для когось влада є самоціллю. Володіння владою приносить таким людям насолоду. Подібної відношення часом штовхає таких людей на зловживання владою, підпорядкування собі волі інших людей, розпорядження будь-ким (чим-небудь). Таким чином, можна зробити висновок, що влада - це форма управління колективом. Вона є скрізь, де є стійке об'єднання людей, і покликана регулювати стосунки між людьми, а також між суспільством і політичними інститутами. У політичних текстах і політичних дослідженнях поняття влади зустрічається часто. Однак, як і більшість основоположних понять політичного дискурсу, термін «влада» різні аналітики визначають по-різному і вживають у різний спосіб. Деякі сучасні автори справді вважають, що влада є «достатньо спірним поняттям», зміст і критерії застосування якого становлять предмет постійних дискусій. Та все ж попри існуючі розходження стосовно належного визначення цього поняття більшість аналітиків погоджуються з тим, що «влада» означає принаймні одного діяча або орган, що впливає на ставлення і/або дії іншого. Англійське слово power походить від французького pouvoir, яке, в свою чергу, походить від латинських слів potestas і potentia, що означають «здатність» (обидва вони утворені від дієслова potere – «бути здатним»). Для римлян слово potentia означало здатність чи спроможність однієї особи або речі впливати на іншу. Що таке, нарешті, влада? Це право та можливість розпоряджатися кимось, чимось; право керувати державою, політичне панування, та відповідні органи, створені для цього; переносно – сила чого-небудь, могутність. Державна влада, верховна влада, виконавча влада, взяти владу, влада землі, влада капіталу. Донедавна в значенні "особи, що їй надано урядові, адміністративні повноваження" широко використовували слово власті. Республіканські, обласні, районні власті, столичні власті. Тепер замість нього активно послуговуються іменником влада (місцева влада, Київська влада). Не бажано вживати і калькований вислів «власть імущі», адже є гарне українське слово «можновладці». Поняття «влада» відноситься до числа найбільш часто вживаних: говорять про «владу родини», «владу розуму», «владу грошей», «владу ідеології», «владу слів», «владу краси», законодавчу, виконавчу та судову влади. Тепер ми отримали ще й термін "електронна державна влада"! Але всі ці вислови — не більше, ніж метафори, що вказують на певного роду залежності, але в жодному разі не відображають реального змісту влади. Єдине, що стає зрозуміло з такого роду порівнянь, — влада є невідємною частиною суспільних відносин, вона пронизує все життя людини й суспільства. З позицій соціологічного підходу влада розглядається як особливий вид відносин. Найбільш відомим у межах даного підходу є визначення влади М. Вебера, який розумів владу як здатність і можливість одного індивіда в даних соціальних умовах проводити свою волю навіть всупереч опору іншого. В основі влади лежать відносини панування й підкорення, що виникають між суб'єктом влади (тим, хто панує) і об'єктом влади (тим, хто підкоряється). Представники реляціоніст-ського підходу (англ. relation — відношення) (Д.Картрайт, П.Блау) розглядають владу як соціальну взаємодію, за якою суб'єкт за допомогою певних засобів (ресурсів) визначає поведінку об'єкта. В межах даного підходу виділяють системне трактування влади (К.Дойч, Н.Луман), що виходить із визначення влади як здатності політичної системи мобілізовувати ресурси для досягнення поставлених цілей, а також структурно-функціональну концепцію влади (Т.Парсонс), що розглядає владу як соціальні відносини, зумовлені тими ролями (функціями), які виконуються різними суб'єктами в суспільстві. Мабуть, найлегше розглядати владу з точки зору теорії держави і права (ТДП). Якщо не вдаватися в подробиці й спробувати осмислити значення влади чисто гіпотетично, варто зазначити наступне. Так от, є приблизно такі теорії походження влади (держави): - теологічна - володаря помазав на престол Всевишній; - загарбницька - одна людина підкоряє собі іншу; - об'єднавча - люди гуртуються і обирають вожака для досягнення певних цілей; - батьківська - керує старший і досвідченіший - батько - якому здебільшого коряться з власної волі; - групова - колективна влада (у т.ч. через представників) - віче. Тут можна виділити два основні типи влади: добровільне і примусове підпорядкування владі. Це, звичайно, не точне переписування книжок з ТДП, а лиш узагальнений досвід і міркування. Це також не є повним переліком форм устрою державної влади (монархії, демократії, олігархії, тощо). Основа полягає в тому, що в кожному конкретному випадку сутність влади суттєво змінюється залежно від її походження і мети.
Можна казати, що влада - це засіб, за допомогою якого керують іншими людьми для досягнення цілей, яких неможливо досягти без участі підвладних. Так, це дуже розмите визначення, але, далебі, будь-яке конкретніше визначення випускатиме зі своєї уваги якісь інші типи влади. Отже, яку ж основну мету конкретної, так часто згадуваної нами влади ми можемо сформулювати, роблячи приставку "електронна державна"? Зараз саме час згадати принцип "Якщо мета невідома, зловживання неминуче". Справа у тому, що терміни «електронна влада», «електронне держава», «електронний уряд» вживаються в даний час досить широко, але точного визначення не мають. Важко встановити, хто персонально вперше використав термін «електронний» у взаємозв'язку з іншими поняттями. Це сталося на Заході в кінці 1990-х рр. в період масової «електронізації», коли приставка «електронний» застосовувалася практично до всього для позначення області застосування ІКТ в тій чи іншій сфері суспільства: «електронний бізнес», «електронна торгівля», «електронне охорона здоров'я», «електронне сільське господарство», « електронна наукова діяльність». Концепція e-government, в перекладі українською - «електронний уряд», з'явилася приблизно в той же період як ідея широкого впровадження сучасних інформаційних, комп'ютерних технологій в роботу державних структур з метою підвищення ефективності та прозорості роботи державного апарату. В рамках нашого прагнення до розуміння зручніше буде використовувати термін «електронний уряд», як ключовий елемент електронної влади, найбільш звичний і законодавчо закріплений. Визначення електронного уряду будуються фахівцями за різними принципами. Одні автори надають перевагу визначенням описовим - які саме перетворення відбуваються в суспільстві та окремих його структурах завдяки запровадженню електронного уряду. Інші обирають прикладний аспект електронного уряду, і просто перераховують різні застосування окремих його інструментів. Є технічні визначення, які акцентують увагу суто на використовуваних технологічних рішеннях та специфічних програмних продуктах. А також визначення економічні, орієнтовані на максимальну ефективність управління державою. Кожен принцип вірний, оскільки відображає певний аспект функціонування електронного уряду. Тим не менш, помилковим буде не брати до уваги взагалі, та опускати цю очевидну частковість як принципів єлектронного уряду так і основ електронної влади. І, якщо ми вже визначили, що електронну державну владу неможливо уявити без наявності суб'єктів і об'єктів влади, то необхідно відзначити сам факт реформування адміністративних та владних відносин у суспільстві взагалі.
Однак, як не модернізує паровоз, але якщо не змінити двигун, він все одно залишиться паровозом. І щоб там не казали про владу, але влада без апарату неможлива. Те ж саме з бюрократичним апаратом: вдосконалюй не досконалість, але якщо всередині нового каркаса збережеться анахронічний механізм влади та діловодства, в світле майбутнє на такий державній машині не заїдеш. Логіка розвитку технічної думки, з одного боку, та адміністративних відносин - з іншого, наводить на думку про неминучу заміну широких мас чиновництва комп'ютерними аналогами. По суті це ідеальні держслужбовці: зарплати не вимагають, хабарів не беруть і, головне, скрупульозно дотримуються посадової інструкції. "Так, на певних етапах адміністративного процесу цілком можна буде обійтися без участі людини, - погоджуються погоджуються завзяті ідеологи принципів електронної влади - Слід тільки налаштувати відповідні електронні регламенти, і машина сама буде розуміти: при такому-варіанті слід надсилати такий-то документ чи распорядження, при такому-то - інший ... " Задачу автоматизації держуправління покликана вирішити прийнята майже два роки тому Концепція по впровадженню електронного урядування у державі, розрахована планом заходів на декілька майбутніх років. Правда, до цих пір вона явно не ставилася до числа пріоритетів влади (фінансування її складає приблизно 7-11 відсотків від закладених параметрів), але, як сподіваються в уряді, адміністративна реформа повинна підштовхнути процес електронізації держави. Мабуть, найцікавіша з усіх державних номінацій - "електронний уряд". Втім, точніше буде сказати - "електронне держава": мова йде про тотальний перехід на новітні інформаційні технології усіх гілок і рівнів влади. З якою метою? В першу чергу для того, щоб ефективніше надавати послуги громадянам та бізнесу, скоротити їх нервові і фінансові (у вигляді хабарів) витрати на спілкування з владою. Благо є з кого брати приклад: у розвинутих країнах більша частина відносин між населенням та органами влади вже переведена в електронну форму. Для того щоб отримати довідку, достатньо зайти на сайт відповідної організації і зробити запит. Подекуди навіть ліцензії оформляються через Інтернет. Плани "електронників" скидаються часом на наукову фантастику. До 2014 року способів взаємодії держави та громадян має бути не менше десятка. Це буде і надання різного роду дозволів і довідок, і оплата житлово-комунальних послуг, а може бути, навіть голосування. Уряд анонсує, що повинно прийти нове розуміння інформатизації. «Що громадянам від того, що у кожного чиновника є комп'ютер? Інформатизувати потрібно державні функції, надання послуг населенню, а не кабінети»- кажуть деякі українські привладні діячі. На зміну папірці з підписом і печаткою повинен прийти електронний документ. Одночасно починається опрацювання питань мережевої взаємодії між органами влади. Але єдині стандарти обміну інформацією ще тільки належить створити: поки навіть наявні відомчі програмно-апаратні комплекси і бази даних по більшій частині не стикуються один з одним. Понад 95 відсотків відомчих інформресурсів недоступно сьогодні навіть для колег по уряду, не кажучи вже про громадян або бізнесі. Ще одне питання: чи не доведеться для такої електронної інтеграції влади створювати спеціальну мережу - непідвладний зовнішніх впливів державний Інтернет? Але як запевняють автори цієї української ідеї, вистачить і звичайної мережі: і від збоїв, і від хакерів вберегтися можна. Правда, інформацію доведеться шифрувати. У цьому році ДМС України має представити в уряд концепцію єдиної системи персонального обліку населення. В даний час таким урахуванням займаються одночасно з десяток різних відомств - і податкова, і соціальні служби, і рагси, і МВС ... При цьому про одну й ту ж людину в різних відомчих системах обліку може зберігатися різна інформація. В той момент, коли ми інтегруємо всі ці бази даних, ми зможемо говорити, що дуже близько підійшли до створення умов відчуття ефекту електронної державної влади. В "електронній державі" і паспорта, зрозуміло, повинні бути електронними. Робота в цьому напрямку вже йде. Для захисту від несанкціонованого використання в електронний документ передбачається ввести біометричні параметри його власника - відбитки пальців або райдужну оболонку ока. Які саме і в якому вигляді - поки невідомо. Але присутня ідея, що важливо синхронізувати це з роботою наших зарубіжних колег по евросоюзу та СНГ. Найкраще взяти за основу той біометричний параметр, який буде прийнятий в міжнародному співтоваристві. Наприклад у Росії обкатка нових технологій почалася: в Чувашії недавно стартував проект впровадження "Мультикарти", або «соціальної картки жителя республіки», за допомогою якої можна ідентифікувати людину в соціальних службах, в поліклініках і лікарнях. Розробляється також варіант, при якому цією карткою можна буде голосувати в спеціальних «кіосках для голосування». Крім того, карта використовується і як кредитка. На картці кілька "гаманців": скажімо, адресна субсидія на оплату ЖКГ, яку не можна витратити ні на що інше. Про все це можна говорити нескінченно. Однак зрозумілим на сьогоднішній день є одне. Якщо психологічно суспільство буде готове відмовитися від звичних уявлень і прийняти не тільки електронний документообіг, електронне голосування, електронний паспорт, ідінтіфікаційні смарт-карти, але й сам принцип побудови і функціонування влади, застосовуючи термін "електронна державна", тільки тоді можна до кінця визначитися з явищем "Електронна влада". Тим ні менш, незважаючи на термінологічні "неув'язки" можна з упевненістю говорити про те, що електронна державна влада як явище здатності політичної системи мобілізувати ресурси для досягнення поставлених цілей має безумовну перспективу. Тим більше, якщо розглядати електронну державну владу як особливий вид відносин в суспільстві.
