Чи знають у Росії більше за нас, або Чи спроможна Росія бути технологічним донором для України?
Нещодавно побачили світ роздуми Леоніда Кучми "Зламане десятиліття".
Один із висновків, які він пропонує читачам, полягає в тому, що Україна
без кооперації з Росією не зможе вийти з економічної кризи. Помовчимо. Подумаймо. Згадаймо Генрі Форда. Легендарний
американський капіталіст цілком слушно вважав, що для нормального
функціонування суспільства й держави достатньо, аби були максимально
високі заробітки й максимально низькі ціни. Чи спроможний забезпечити це нинішній український уряд? Чи спроможний забезпечити це нинішній російський уряд? У
1963 році спеціальна комісія Управління з науки й техніки США і
Національного наукового фонду США доповідала американському
президентові: "Добробут нації та обороноздатність країни зараз
визначаються зовсім не сировиною, не мінеральними та іншими природними
ресурсами і навіть не капіталом. Вирішальним джерелом
економічного зростання дедалі більше стають знання, а також
індивідуальна та суспільна здатність їхнього використання. Носії й
генератори нових знань - учені, конструктори, інженери, лікарі,
педагоги та інші спеціалісти. Тому центр ваги в
політичному, військовому та економічному протистоянні світових держав
дедалі сильніше зміщується в сферу вищої освіти. Країна,
яка не володіє системою освіти, здатною підготувати кадри вищої
кваліфікації, неминуче відстане в техніці й технології. У політичному
суперництві вона не має шансів на успіх". Вище керівництво США і їхні союзники зробили належні висновки щодо порад учених. Уже
на той час розвинені держави світу стали витрачати на освіту понад 10
відсотків свого бюджету. СРСР - удвічі менше. Захід зрозумів, що
фундаментальні дослідження працюють на світовий загал, а прикладні -
безпосередньо на конкретну країну, живлять її. Наслідки не забарились - через неповних три десятиліття "Верхня Вольта з ракетами" почила одвічним сном. Чи зробило українське державне керівництво вже в роки незалежності необхідні висновки із цього приводу? - Питання риторичне. За
останні 10-15 років рівень знань випускників шкіл катастрофічно
знизився. Нинішні умови вступу до технічних вишів дають можливість
абітурієнтам зі знаннями математики й фізики в 125 балів стати
студентами. Але ми наразі не про це. "Проблема
України і Росії - це майже відсутність інноваційних галузей в обох
країнах, а світова тенденція свідчить про об'єднання зусиль за
пріоритетними напрямками наукових розробок", - констатує віце-прем'єр Володимир Семиноженко. Так, проблема існує. Це правда. Тільки з ким об'єднуватись? З ким кооперуватись? З Росією? На наш погляд, задекларована потреба в створенні українсько-російського інноваційного фонду та спільної з Росією наглядової ради з питань інноваційного розвитку
не витримує жодної критики. Скоріше нагадує поспішну політичну акцію,
ніж добре продуманий, виважений, науково обґрунтований крок. І
справді: наскільки цікавою, з технологічного погляду, для України є
Росія? Чи не потерплять українські національні інтереси за такої
кооперації? Запитання далеко не риторичні. Приміром, підписані нещодавно угоди про будівництво в Україні нових блоків АЕС
за російськими технологіями породжують сумніви щодо доцільності такого
проекту. Чи не станемо при цьому випробувальним майданчиком для
модернізованих реакторів ВВЕР-1000, котрі, з невідомих причин, не були
встановлені на Балаковській АЕС у Росії, для якої, власне,
розроблялись? Навіщо й далі прив'язуватись до РФ як
монопольного постачальника ядерного пального для вітчизняних атомних
електростанцій? Комусь, очевидно, не вигідний контракт із американською
компанією "Вестінгхаус" на роботи з адаптації ядерного палива, як
складова диверсифікації постачання ядерного палива й технологій?.. Якщо в Yandex або Google набрати ключові слова "Россия занимает место в мире", то довідаємося, що ця країна посідає 62 місце у світі за рівнем технологічного розвитку -
між Коста-Рікою й Пакистаном, 70 місце у світі за використанням
інформаційних і комунікаційних технологій. А перше місце у світі - за
кількістю авіакатастроф, перше місце у світі з імпорту китайських
автомобілів... Зрозуміло, що сировинні багатства Росії наразі нас не цікавлять. Про інше йдеться. У
цій країні практично не виробляється наукомістка, високотехнологічна
продукція. Бо практично не розвиваються відповідні галузі. Найкраще це
помітно на "свята святих" російської держави -військово-промисловому
комплексі. Незалежні українські військові експерти мають
цілковиту слушність, коли стверджують, що Росія не спроможна бути
технологічним донором для України. І справді. 10
березня 2010 року віце-прем'єр РФ Сергій Іванов поінформував депутатів
Держдуми про становище, у якому перебуває російська фундаментальна й
прикладна наука. Він, зокрема, наголосив, що ситуація з випуском
вітчизняних комплектуючих більш ніж критична: в "оборонці" частка комплектуючих власного виробництва становить 35%, а "на гражданці" - 10%! На
думку Джорджа Фредеріка Джусберрі, експерта з Росії та колишніх
радянських республік, працівника дослідного центру CERCES, росіяни
насамперед зацікавлені в отриманні західних технологій, оскільки з ряду
причин вони не можуть розвинути технології всередині країни. Росія, на думку експерта, є слабкою державою. Усе
логічно. Країна, яка не спроможна виготовити сучасний ноутбук чи
сучасний автомобіль, не здатна модернізувати власними силами й власне
військо. Заступник міністра оборони РФ з озброєння Владімір Поповкін змушений констатувати, що для сучасної Росії імпорт озброєння став фатально неминучим. "І закуповувати бойові машини та різноманітне високотехнологічне обладнання ми будемо не в стратегічних союзників, яких у нас просто немає, якщо не вважати Республіку Білорусь, а в тих, хто продасть. Технічний
парк підприємств ОПК, у переваж, безнадійно застарів. Прославлені
колись заводи просто фізично не можуть випускати бойову техніку справді
нових поколінь" Міноборони РФ закрило роботи по створенню
танка Т-95. Не буде в держзамовленні й БМД-4 - найімовірніше, його
замінять італійські бронеавтомобілі IVECO. У 2008 році
російські військовики були змушені закупити в компанії Israel Aerospace
Industries 12 безпілотних літальних апаратів. Наразі ФСБ веде
переговори з ізраїльською компанією Aeronautics Defense Systems про
придбання нової партії БПЛА. Найскандальніше імпортне
замовлення Росії - французький вертольотоносець "Містраль". Тут ідеться
й про придбання найсучасніших кораблебудівних технологій, оскільки
Росія їх не має. То чи може нинішня Росія розбудовувати
в Україні модерні, світового рівня підприємства й галузі, постачати
найсучасніші нанотехнології, надпотужні комп'ютери тощо? Або хоча б
ефективно модернізувати вже наявні виробництва? Інноваційний центр у підмосковному Сколкові на Силіконову долину "не тягне". Сучасна
Росія технологічно виснажена. Ну немає в неї аналогів Apple, Twitter,
Cisko і край. І аналога Boeing немає. До речі, не виключено, що саме на
заводах цієї американської компанії може розпочатися завершальне
складання АН-124 "Руслан" вже як російського літака. Цікаво, чи
українська сторона ще володіє документацією й ноу-хау на "Руслан"?.. То, може, Росія за рівнем освіти суттєво випереджає Україну? Які
місця у світових рейтингах займають МДУ, МФТІ, МІФІ, МВТУ? Без
коментарів. Може, високим рівнем культури, соціальної зокрема, відома у
світі Росія? Помовчимо. Про яке посилення співробітництва в
галузі освіти, та про яку інтенсифікацію студентських обмінів між
Росією та Україною треба вести мову? За знаннями треба їхати на
Захід. Учитися нового й перспективного можна й треба на Заході. На
цьому неодноразово наголошував у своїх лекціях знаменитий російський
історик Василій Ключевський: "На Заході знають більше за нас і
навіть для нас можуть багато зробити краще, ніж ми самі. Таким чином,
Захід для нас і школа, і крамниця корисних виробів, і своєрідний курс
історичних уроків". Ось так. Не більше й не менше. І насамкінець кілька слушних порад нашого сучасника, доктора економіки Осипа Мороза зі США: "Україні
необхідний технологічний, науково-фундаментальний прорив. Бо сьогодні
на один і той же результат можуть працювати один японець, і
багато-багато українців. Світ разюче
змінився. Те, що вчора вважалося головним багатством, - природні
ресурси - нині поступається високим технологіям, науковим досягненням. Потрібно створити атмосферу довіри в суспільстві. І
насамперед довіри до влади, уряду. Йому мають довіряти люди. Бо якщо не
вірять свої, то й за кордоном не повірить ніхто, отже, не буде й
вкладень. Це просто: коли не вірять банкові - гроші тримають під
подушкою. Корупція - це те, що першим
може розвалити державу. Держава має бути сильною. Влада в ній міцною. І
єдиною. Все це має базуватись на Законі. Для держави дуже важливою є фахова адміністрація. Створення її для України - одне з негайних завдань". Українській
владі, якщо вона й справді українська, саме час дослухатися до цих
важливих думок. І, врешті-решт, зробити належні висновки. А
щодо кооперації з Росією, то вона цілком можлива й потрібна, навіть
попри те, що, приміром, Hewlett-Packard Co, Apple, Canon, Mersedes,
Ford - це не візитівки Москви. І ще. Співпраця з північно-східним сусідом аж ніяк не має шкодити українським національним інтересам. А
вони полягають і в тому, щоб заохотити близько двох тисяч українських
учених, висококласних фахівців, яких цінують на Заході, повернутися
додому. І вже на батьківщині творити новітні технології, котрі можуть
змінити наше життя на краще. Для цього слід ухвалити чіткі,
зрозумілі закони, котрі б стимулювали реалізацію інноваційної моделі
розвитку української держави. Вона має визначитися зі своїми
пріоритетами, інакше не посяде достойного місця в міжнародному
розподілі праці. Замість постскриптуму Україні конче потрібні інвестиції, інновації, новітні технології. Насамперед, ясна річ, - західні. Але
при цьому (sic!) українцям слід чинити, думати згідно із
загальноприйнятими нормами західної цивілізації, а не по-візантійськи:
чітко, по-діловому, чесно, відповідально. Слід наполегливо долати
пострадянський консерватизм, опір до змін, ретельно й оперативно
опановувати знання, уже вироблені світом. На жаль,
"совковість", набута українцями впродовж семи десятиліть комуністичного
тоталітаризму, дуже часто стає причиною непорозумінь між потенційним
інвестором і вкрай забюрократизованою держсистемою. Саме через
це український ринок залишила всесвітньо відома шведська компанія
"Ікеа", позбавивши нашу державу 2,5 мільярдів доларів інвестицій. Через
непоступливість української сторони щодо системи оподаткування
найбільший у світі виробник персональних комп'ютерів і принтерів -
корпорація Hewlett-Packard Co. - цього року відмовилася від планів
будівництва у Львові власного ресурсного центру в Центральній і Східній
Європі. А йшлося про дуже "великі гроші"... Тим часом "Росія
запропонувала Україні співробітництво в суднобудуванні", "Росіяни
хочуть частку в гідроенергетиці України", "Україна і Росія дописують
нафтову угоду", "Азаров поїхав до Москви, щоб "підтягти" співпрацю",
"Росія хоче дослідити український авіапром"... Це заголовки лише кількох повідомлень від 28 червня з рубрики "Новини" на УП. Є запитання?.. Олег К. Романчук, шеф-редактор журналу "Універсум", спеціально для Української правди
|