Соціальні проблеми становлення електронних послуг в Україні
За певний цей час сформовано певні правові засади побудови інформаційного суспільства: прийнято ряд нормативно-правових актів, які, зокрема, регулюють суспільні відносини щодо створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на ці ресурси, впровадження електронного документообігу, захисту інформації.
Водночас склалися такі передумови, які вимагають прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні. Насамперед це пов'язано із соціально-економічною нерівністю, яка виникає між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, внаслідок суттєвої різниці в темпах зростання обсягів та номенклатури товарів і послуг, які виробляються та надаються за допомогою ІКТ. Така нерівність негативно впливає на конкурентоспроможність країн і життєвий рівень людей.
Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство. У Законі України від 09.01.2007 № 537-V «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» визначені статус і перелік обов’язкових електронних послуг, які повинні надаватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам для забезпечення реалізації принципу «єдиного вікна» та використання додаткових заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для надання послуг із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема особам, які потребують соціальної допомоги та реабілітації.
За даними дослідження державної установи «Науково-дослідний інституту соціально-трудових відносин» використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій з впровадженням електронних соціальних карток як персонального інструмента для автоматизованого підтвердження прав на отримання соціальної допомоги та обліку її фактичного надання є необхідним кроком, що забезпечить удосконалення системи соціального захисту населення, дасть змогу ефективно використовувати бюджетні кошти, що спрямовуються до соціальної сфери, організовувати контроль за їх використанням, формувати звітність у розрізі конкретних одержувачів соціальної підтримки. Реалізація реформи системи соціальної підтримки населення повинна забезпечити вирішення таких завдань: • впровадження прозорого механізму видавання одержувачам соціальної допомоги, нарахованих компенсаційних і дотаційних виплат; • персональне надання та облік наданої соціальної допомоги на транспорті, в сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ), на лікарське і медичне забезпечення тощо; • забезпечення централізованого контролю за цільовим використанням коштів, що виділяються на соціальні цілі. Такі завдання можуть бути вирішені в стислі терміни виключно на основі єдиної інформаційно-аналітичної системи обліку та управління коштами соціальної сфери та впровадження електронних соціальних карток як персонального інструмента для автоматизованого підтвердження прав на отримання соціальної допомоги та обліку її фактичного надання. Водночас досягнення повноцінного ефекту від впровадження електронних соціальних карток на всій території країни буде забезпечено тільки тоді, коли буде забезпечено єдиний підхід до підготовки та впровадження організаційно-технічних рішень при створенні єдиної методичної та нормативно-правової бази. Проблеми, що перешкоджають підвищенню ефективності застосування інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності органів державної влади, відповідальних за соціальний захист громадян, мають комплексний міжвідомчий характер і не можуть бути вирішені на рівні окремих органів державної влади. Вирішення визначених проблем передбачає проведення скоординованих організаційно-технологічних заходів і погоджених дій органів державної влади в рамках державної цільової програми. ВИСНОВОК: Існуюча практика надання адміністративних послуг має низку суттєвих недоліків, зокрема, перекладення обов'язків адміністративних органів із збирання довідок або погодження документів на споживачів; необґрунтоване справляння плати або необґрунтовано великі розміри плати за надання окремих видів послуг; встановлення незручного графіка прийому громадян; неналежне законодавче регулювання процедурних питань надання послуг тощо. Але систему надання адміністративних послуг очікує функціональна перебудова. Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади спрямована на вирішення існуючих проблем надання адміністративних послуг в Україні, зокрема, за допомогою встановлення системи оцінки якості надання послуг. З-поміж інших заходів, що передбачає Концепція та проект Плану, слід відзначити максимальну децентралізацію надання послуг; розробку методики оцінювання собівартості послуги, розробку стандартів надання адміністративних послуг; запровадження сучасних форм надання адміністративних послуг, зокрема, запровадження "універсамів послуг", удосконалення принципу "єдиного вікна", "електронних адміністративних послуг" тощо.
