Основні стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні визначені Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” [3]. Одним з пріоритетів науково-технічного та інноваційного розвитку України, визначених цим законом, є необхідність збільшення фінансування Національної програми інформатизації (далі – НПІ) з включенням до її складу всіх проектів інформатизації, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
З метою виконання вимог законодавства у сфері інформатизації, а також удосконалення механізмів формування та виконання НПІ за період з ІІ півріччя 2008 року по І півріччя 2009 року було розроблено шість нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення механізмів формування та виконання НПІ, забезпечення більш дієвої координації робіт у сфері інформатизації, підвищення ефективності інформаційної взаємодії органів державної влади, а саме:
1.Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2008 № 912 „Про керівника Національної програми інформатизації” призначено керівника НПІ для здійснення управління і контролю за процесами формування, виконання та коригування НПІ;
2.Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 294 введено в дію нову редакцію Порядку проведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів), якою доповнено принципи проведення експертизи, удосконалено вимоги до організації робіт з проведення експертизи НПІ, уточнено об’єкти, суб’єкти експертизи та основні напрями експертизи, визначено основні вимоги до роботи експертів та підготовки висновків;
3.Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 № 636-р “Про затвердження переліку завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 2009 рік, їх державних замовників та обсягів фінансування”, визначено перелік проектів загальнодержавного значення, основними результатами виконання яких мають стати: аналіз ринку програмного забезпечення та вплив на його розвиток впровадження в суспільстві вільного програмного забезпечення; дослідження шляхів впровадження програмного забезпечення з відкритим кодом в органах державної влади України; здійснення заходів щодо запровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства та комплекс методичних документів та практичних рекомендацій щодо моніторингу стану розвитку інформаційного суспільства на базі сформованої системи індикаторів; висновки щодо відповідності завдань (проектів) Національної програми інформатизації пріоритетним напрямкам державної політики у сфері інформатизації, сучасному рівню та тенденціям розвитку інформатизації в світі.
4.Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 738 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1998 р. № 160 “Про заходи щодо посилення контролю за обґрунтованістю проектів інформатизації діяльності центральних органів виконавчої влади” з метою якого є приведення діючої нормативно-правової бази у відповідність до нових документів нормативного та організаційного характеру, що регулюють відносини суб’єктів НПІ;
5.Розроблено та внесено на розгляд в Верховну Раду України проект Постанови Верховної Ради України “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2009 - 2011 роки” (реєстр. номер 3286 від 26.06.2008), метою якого є реалізація єдиної державної політики у сфері інформатизації та забезпечення створення і впровадження елементів національної інформаційної інфраструктури України та створення умов для соціально-економічного розвитку держави;
6.Розроблено, узгоджено із заінтересованими органами та надіслано до Мін’юсту для здійснення правової експертизи проект постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1998 р. № 121”, метою якої є підвищення рівня координації, організації, та в цілому, ефективності формування та реалізації державної політики і державного управління у сфері інформатизації шляхом здійснення управління і контролю за процесами формування, виконання та коригування НПІ.
Прийняття зазначених актів дасть змогу сконцентрувати та спрямувати державні кошти на підвищення ефективності надання електронних послуг в огранах та гілках влади.
Слід зазначити, що у 2008 році з метою консолідації усіх робіт з інформатизації органів державної влади в межах НПІ та відповідно до статті 2 Закону України “Про Національну програму інформатизації” Держкомінформатизації було включено до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 1211-р “Про затвердження переліку завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 2008 рік, їх державних замовників та обсягів фінансування” 18 бюджетних програм з інформатизації органів державної влади на загальну суму 626,2 млн. грн. та 37 проектів, які мали виконуватись за рахунок коштів бюджетної програми „Національна програма інформатизації” (9,01 млн. грн.).

Шляхами вирішення існуючих проблем мають стати:
Збільшення обсягів фінансування бюджетної програми „Національна програма інформатизації”;
Вжиття органами державної влади невідкладних заходів щодо формування галузевих програм інформатизації, забезпечення виконання відповідних проектів інформатизації лише в рамках таких програм;
Залучення Генерального державного замовника НПІ до розгляду бюджетних запитів органів державної влади з метою визначення належності до сфери інформатизації відповідних бюджетних програм;
Внесення змін до штатної чисельності та структури Генерального державного замовника НПІ в частині збільшення кількості фахівців, зайнятих у процесі формування та виконання НПІ.
Органами державної влади здійснюються заходи, направлені на розвиток інфраструктури інформатизації, в рамках виконання галузевих програм інформатизації і йде робота у наступних напрямках створення:
Концепції програми інформатизації дорожньої галузі України;
Галузевої програми „Електронна система реєстрації та обміну медичною інформацією між закладами, установами і організаціями системи охорони здоров'я”;
Концепції розвитку автоматизації та впровадження інформаційних технологій в Державному підприємстві „Український інститут промислової власності” у 2008 – 2012 рр.;
Концепції проекту „Модернізація державних фінансів”;
Державної програми інформаційно-телекомунікаційного забезпечення правоохоронних органів, діяльність яких пов'язана з боротьбою із злочинністю”
Концепції створення багатофункціональної комплексної системи „Електронна митниця”;
Концепції галузевої програми інформатизації Міністерства фінансів України.
За умови належного фінансування завдань (проектів) НПІ та бюджетних програм органів державної влади, що містять заходи з інформатизації, найбільш вагомими цілями у 2010 році мають стати:
Створення і розвиток систем інформаційно-аналітичного забезпечення Верховної Ради України, Секретаріату Президента України, органів державної влади, забезпечення обміну інформацією між ними;
Запровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства та комплексу методичних документів та практичних рекомендацій щодо моніторингу стану розвитку інформаційного суспільства на базі сформованої системи індикаторів;
Створення спеціальної інформаційно-телекомунікаційної системи органів виконавчої влади, розвиток та інтеграція інформацій­них ресурсів і технологій органів державної влади;
Розробка макету Інтранет порталу Секретаріату Кабінету Міністрів, модернізація і удосконалення єдиної інформаційно-аналітичної системи Секретаріату КМУ;
Розвиток інформаційно-аналітичних систем Конституційного Суду України;
Створення та функціонування Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування;
Створення Єдиної цифрової телекомунікаційної мережі МВС України спеціального призначення;
Розроблення інформаційної системи для підтримки рішень і прогнозування в Мінекономіки;
Оптимізація інформаційно-аналітичних систем Держспоживстандарту (Інформаційні ресурси-2);
Розробка дев’ятої черги автоматизованої інформаційної системи прикордонного контролю (шифр система "Гарт-1");
Розробка одинадцятої черги глобальної автоматизованої інформаційної системи Державної прикордонної служби України (шифр системи ГАІС "Гарт");
Розвиток автоматизованої інформаційно-аналітичної системи фінансових і фіскальних органів;
Проведення модернізації системи управління державними фінансами та державної податкової служби;
Комп’ютеризація професійно-технічних навчальних закладів; постачання навчальних комп’ютерних комплексів сільським школам;
Розвиток і супроводження У НС;
Здійснення заходів з розвитку космічної діяльності та виробництва космічної техніки, зокрема: забезпечення розвитку та експлуатації наземного інформаційного комплексу, створення та експлуатація системи координатно-часового та навігаційного забезпечення України із застосуванням глобальних навігаційних супутникових систем;
Розробка системи обробки та аналізу сільськогосподарської статистичної звітності на базі Інтернет технологій;
Розробка інформаційно-комунікаційної системи та засобів управління інноваційними технологіями виробництва сільськогосподарської продукції;
Проведення державного моніторингу поверхневих вод, ведення водного кадастру та управління водними ресурсами.
За результатами аналізу стану виконання робіт зі створення та модернізації інформаційно-аналітичних систем органів державної влади в рамках виконання НПІ можна зазначити наступне:
1. Створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади в багатьох випадках здійснюється за відсутності концептуальних документів на їх створення, техніко-економічних обґрунтувань та іншої проектної документації, що в свою чергу може призвести до перевитрат бюджетних коштів.
2. Технічні завдання на створення інформаційно-аналітичних систем в багатьох випадках не враховують вимоги діючих ДСТУ та ГОСТ, зокрема в наданих на погодження проектах нечітко визначаються складові технічних та програмних засобів для створення та введення в експлуатацію інформаційно-аналітичних систем , не враховуються вимоги щодо здійснення випробувань створюваної продукції та підготовки відповідної технічної документації, що унеможливлює здійснення якісного опрацювання матеріалів.
3. Впровадження результатів робіт у більшості випадків відбувається без детального аналізу об’єкта автоматизації та досягнутого сучасного рівня розвитку інформаційних технологій, відповідного технічного завдання, затвердженої техніко-експлуатаційної документації, що ускладнює супроводження інформаційно-аналітичних систем та може призвести до дублювання робіт.
4. Здійснення органами державної влади закупівель з розробки або придбання програмного забезпечення, яке передбачається для використання в складі інформаційно-аналітичних систем , не завжди базується на результатах технічного та робочого проектування, та в багатьох випадках не має відповідного техніко-економічного обґрунтування.
Зазначене свідчить про необхідність неухильного дотримання органами державної влади чинного законодавства у сфері інформатизації, визначення пріоритетних напрямів інформатизації відповідних галузей з метою забезпечення комплексності та цілісності виконання робіт з інформатизації та недопущення створення передумов отримання неякісних послуг.
Найбільша частина державних електронних інформаційних ресурсів органів державної влади відноситься до веб-ресурсів, а саме формується та розміщується на веб-сайтах органів державної влади.
Загальна кількість інформаційних ресурсів, наданих ЦОВВ становить 306 інформаційних ресурсів, ОДА - 563 інформаційних ресурсів.
Розподіл електронних інформаційних ресурсів за кількісним критерієм у відсотковому відношенні можна представити наступним чином:
В ЦОВВ - веб-ресурсів 24%, баз даних 37%, реєстрів 25% та інших (каталоги, довідники, списки, переліки) 14%;
В ОДА - веб-ресурсів 47%, баз даних 27%, реєстрів 19% та інших (каталоги, довідники, списки, переліки) 7%.
Розподіл електронних інформаційних ресурсів за кількісним критерієм ілюструють діаграми, наведені на мал. 1 та 2.

Рис. 1. Розподіл електронних інформаційних ресурсів ЦОВВ за кількісним критерієм

Загальна кількість інформаційних ресурсів, ведення яких закріплено за центральними органами державної влади нормативно-правовими актами становить більш 250 інформаційних ресурсів.
Але з них, близько 48% інформаційних ресурсів ведуться в електронному вигляді, тобто є електронними інформаційними ресурсами. Деякі з таких ресурсів ведуться в прикладних офісних пакетах та зберігаються в текстових файлах та електронних таблицях.

Рис. 2. Розподіл електронних інформаційних ресурсів ОДВ за кількісним критерієм

З метою обробки та збереження електронних інформаційних ресурсів в регіонах впроваджуються наступні інформаційні системи:
Централізований банк даних з проблем інвалідності
Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги
База отримувачів пенсій, соціальної допомоги та компенсацій
Єдина база виготовлених документів про освіту державного зразка
Єдиний електронний банк даних дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і громадян, які бажають взяти їх на виховання
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
Реєстр документів дозвільного характеру
„Держбюджет”
„Місцеві бюджети-Мережа”
„Картка”
„Казна”.
Аналіз інформації, що зберігається в електронних інформаційних ресурсах показує, що деяка інформація ведеться паралельно в декількох ресурсах, наприклад, персональні дані. Для кожного з таких ресурсів здійснюються процеси збору, збереження та використання такої інформації, замість використання вже існуючої інформації, отриманої з іншого електронного інформаційного ресурсу при інформаційному обміні між органами державної влади. Також слід зазначити, що така дублююча інформація зберігається в різних ресурсах в різних форматах даних без застосування єдиного підходу для збереження такої інформації, а саме з застосуванням єдиних стандартів та форматів даних.
Таким чином, розбудова національного інформаційного простору, до складу якого входять галузеві бази даних, реєстри, кадастри тощо, які обслуговуються інформаційними та іншими системами, можливо лише за умов розробки єдиних вимог та правил формування електронних інформаційних ресурсів для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Стратегічно значимим видом інформаційних ресурсів та основою для побудови інформаційної системи “Електронний Уряд” є Державні та єдині реєстри (далі – реєстри). В той же час, нормативно-правова база, яка б встановлювала державну політику в області створення та функціонування реєстрів є вкрай недосконалою. Формування та ведення державних і єдиних реєстрів ведеться згідно окремих нормативно-правових актів (загальна кількість – більше 500. Проблема ускладнюється відсутністю загальноприйнятих понять, які використовуються в чинних документах.
Це призводить до неоднозначних та суперечливих трактувань цих понять у нормативно-правових документах. Не чітко визначеними є механізми формування та супроводження реєстрів, у тому числі, стосовно прав та обов’язків вищевказаних суб’єктів.
Навіть стосовно реєстрів, що створюються та ведуться в межах повноважень одного органу центральної влади, як правило, відсутні дії органу центральної влади щодо виконання завдань державного управління у сфері національних ресурсів, а саме: не здійснюється забезпечення ефективного державного управління національними ресурсами (відсутні єдині уніфіковані підходи до ведення реєстрів).
Загальною практикою є повне делегування всіх повноважень по веденню реєстрів державним підприємствам без документів, які б регламентували порядок створення та забезпечення функціонування реєстрів з гарантією функціонування реєстрів у режимі 24х7х366 (цілодобово, як це прийнято стандартно у державних органах влади розвинутих країн), та відповідальність за порушення таких регламентів.
Також зазначимо факт, що практично всі системи електронного документообігу функціонують без використання електронного цифрового підпису, тому, документи, що циркулюють в системі електронного документообігу не відповідають нормам законодавства до електронних документів.
Таким чином, впровадження електронного документообігу як в межах органу влади, так і між органами державної влади ускладнюється такими суттєвими питаннями:
Відсутність фінансування на продовження робіт зі створення, впровадження та модернізації СЕДО органів влади через фінансову кризу;
Відсутність єдиного регламенту електронного документообігу між органами виконавчої влади та формату електронного документу та електронного повідомлення для електронного документообігу між органами влади;
Відсутність єдиних форматів системи електронного цифрового підпису.
Усвідомлюючи необхідність запровадження адміністративних послуг з використанням можливостей глобальної мережі Інтернет, Кабінет Міністрів України та органи державної влади суттєво активізували діяльність з впровадження систем надання адміністративних послуг з використанням новітніх технологій. На сьогодні ведеться підготовчий етап, який у подальшому дозволить масово впроваджувати надання адміністративних послуг в електронному вигляді як невід’ємного елементу електронного урядування. Активно ведеться робота в частині впорядкування та класифікації адміністративних послуг, чіткого розподілу повноважень з надання адміністративних послуг. Це дозволить на етапі впровадження систем надання адміністративних послуг в електронному вигляді ефективно розподілити відповідальність та функції між органами виконавчої влади. Також впроваджуються допоміжні системи контролю за наданням адміністративних послуг та відпрацюванням звернень громадян.
Основними цілями розвитку в Україні системи надання державних електронних послуг слід вважати:
Державну підтримку економічного зростання нових "електронних" секторів економіки (торгівлі, надання комунальних і банківських послуг тощо), вдосконалення та створення відповідної нормативно-правої бази щодо електронної взаємодії;
Створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля;
Інтеграція існуючих електронних систем органів влади в систему, яка взаємодіє, функціонує за єдиним регламентом та контролюється одним органом виконавчої влади;
Державну підтримку використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій засобами масової інформації в міжнародному інформаційному просторі;
Широке використання інформаційно-комунікаційних технологій для удосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм спілкування між державними органами і фізичними та юридичними особами;
Якісну та оперативну розробку нормативно-правової бази відповідними спеціалістами;
Замовлення, розвиток та впровадження технологій електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів, електронних депозитаріїв, використанні безготівкових розрахунків за товари та послуги тощо, розробок національних виробників які можуть конкурувати з іноземними.
Таким чином, слід відзначити, що на сьогодні існує системний підхід у впровадженні систем надання адміністративних послуг через мережу Інтернет. Нажаль, темпи реалізації цього підходу не відповідають нагальним потребам держави і суспільства. Такі невисокі темпи зумовлені відсутністю фінансування та достатніх повноважень у органу, який може контролювати та спрямовувати зусилля органів виконавчої влади по створенню та впровадженню системи адміністративних послуг з використанням можливостей Інтернету
Стан нормативно-правової бази не в повному ступені забезпечує захист прав людини щодо виконання положень статей 3, 32, 34 Конституції України стосовно персональних даних. Більш ніж два десятки законів України регулюють суспільні відносини, що пов’язані із збиранням, зберіганням, використанням та поширенням інформації про особу (персональних даних), однак всі вони не мають чіткого та скорельованого, з європейським законодавством визначення персональних даних, а подекуди заперечують один одному. Сучасні суспільні відносини характеризуються широким використанням персональних даних під час обігу інформації (соціального, фінансового, правоохоронного, науково-технічного та ін. характеру), товарів, послуг і капіталів, що вимагає не тільки вільний рух інформації про особу, а й забезпечення її достовірності, надійного захисту у відповідності до основних прав і свобод людини.
Сфера захисту персональних даних у різних країнах активно регулюється державою:
Розробляються та приймаються законодавчі та підзаконні акти, що регулюють відносини різних суб’єктів персональних даних;
Створюється інфраструктура щодо вирішення проблем технічного та організаційного захисту даних про особу;