Електронне урядування. Термінологія.

Автор П.Шпига. Почато: 17.11.2012. Змінено: 15.12.14
 

Поняття електронного урядування

Електронний уряд. Енциклопедичний словник з державного управління. Автор статті Клименко І.В. 2010 р.

• організація інформаційних комунікацій між суб’єктами державної влади всіх рівнів, створення централізованих баз даних з технологіями розподіленої обробки даних для забезпечення роботи та електронного документообігу на всіх гілках влади і структурних підрозділах влади;
• надання повного спектра  інформаційних послуг державними органами всім категоріям громадян електронними засобами в доступній та зручній формі без часових та просторових обмежень;
• сприяння розвитку електронного ринку товарів та послуг в інтересах забезпечення державних замовлень організації тендерів, ефективності управління виробництвом та реалізацією товарів і послуг з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників на міжнародному ринку;
• впровадження електронної демократії як форми забезпечення прозорості, довіри взаємовідносин громадянин - держава, приватний бізнес - держава, громадські організації та інститути - держава, відкритості державного управління для громадського обговорення, контролю та ініціативи;
• підвищення якості життя громадян за рахунок удосконалення системи соціальних послуг, системи охорони здоров’я, надійного забезпечення правової та особистої безпеки, розширення можливостей для освіти екологічної безпеки;
• функціонування системи електронного голосування як форми забезпечення прозорості у взаємовідносинах "виборець-депутат”.

Електронне урядування. Енциклопедія державного управління. Автори Кравцов О.В., Кіян C.O. 2011 р.

  Електронне урядування (англ е-government) - форма організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян.
   Е.у. означає інформаційну взаємодію органів державної влади і суспільства з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій, які трансформовані для урядових та державних організацій, ідеї електронного бізнесу, в яких уряд являє собою як різновид корпоративного користувача інформаційних технологій.
   Головною складовою Е.у. є електронний уряд - єдина інфраструктура міжвідомчої автоматизованої інформаційної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування між собою, з громадянами і суб'єктами господарювання.
   Дослівний переклад з англійської «е-government» на українську мову не зовсім точно передає суть терміна, це набагато ширше поняття, ніж просто «електронне управління державою», тобто використання в органах державного управління сучасних інформаційних технологій. Воно охоплює не тільки мережну інфраструктуру виконавчої влади, а й усю інфраструктуру органів влади.
   Також можна вживати терміни «електронна держава», «електронний державний апарат», «електронна інфраструктура держави», «держава інформаційного суспільства» або ж «електронний уряд», що стосуватимуться державної мережної інформаційної інфраструктури як інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує оптимальне з погляду суспільства функціонування всіх гілок і рівнів державної влади.
   Якщо звузити термін Е.у. до управлінських процесів держави, він означатиме спосіб організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, який забезпечує функціонування певних служб у режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування громадян з офіційними установами.
   Впровадження Е.у. передбачає створення якісно нових форм організації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх взаємодію з громадянами та суб'єктами господарювання шляхом надання доступу до державних інформаційних ресурсів, можливості отримувати електронні адміністративні послуги всім категоріям громадян (пенсіонерам, робітникам, бізнесменам, державним службовцям тощо) електронними засобами, інформування тими ж засобами громадян про роботу державних органів, звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням Інтернету.
   Е.у. складається з трьох основних напрямів взаємодії:

• G2G (government to government) - «уряд - урядові»;
• G2B (government to business) - «уряд - бізнесу»;
• G2C (government to citizens) - «уряд - громадянам»)

і включає в себе численні прикладні елементи:

• свободу доступу громадян до державної інформації,
• переведення державних органів на безпаперове діловодство,
• встановлення для всіх державних органів показників ефективності роботи на рік і регулярний їх контроль,
• введення пластикових карт для ідентифікації,
• перенесення до мережі більшості стандартних трансакцій між державою та громадянами чи організаціями тощо.

   Інші типи взаємодії:

• «громадянин - громадянин» (С2С, citizens to citizens) - спілкування, самоорганізація громадян у суспільстві, громадські об'єднання для захисту власних інтересів та поглядів;
• «громадяни - громадяни» (Z2Z) - забезпечення політичних процесів між громадянами;
• «уряд - організації» (G2O) - відношення між урядом та суспільними організаціями;
• «уряд - громадяни» (G2Z) - громадянин є сувереном щодо держави (е-демократія, електронні вибори та голосування, а також опитування та ін.).

   Основними принципами Е.у. є:

• прозорість і відкритість;
• конфіденційність та інформаційна безпека;
• єдині технічні стандарти і взаємна сумісність;
• орієнтованість на інтереси і потреби споживачів послуг.

   Система Е.у. передбачає, що будь-яка фізична або юридична особа через Інтернет може звертатися із запитами до державних установ для одержання необхідної інформації та виконання юридичних дій. За такої схеми взаємовідносин «громадянин - держава» можна розраховувати на підвищення ефективності державного управління та зниження рівня корупції.
   Е.у. здатне змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою і підконтрольною громадськості. Е.у. надає можливість забезпечити реальну участь громадян у політичних процесах, зокрема в законотворчому. Кожний громадянин може взяти участь у створенні законів, обговорюючи та голосуючи за них у мережі.
   Концепція Е.у. складається з двох взаємозалежних (і одночасно самостійних) проектів (підконцепцій). Це внутрішня урядова інформаційна інфраструктура - аналог корпоративної мережі - та зовнішня інформаційна інфраструктура, яка забезпечує взаємодію з громадянами й організаціями.
   У рамках концепції «електронної держави» об'єднуються інформаційні ресурси органів державної влади, забезпечується доступ до них, а також створюється система он-лайнових послуг (в режимі реального часу). Урядова мережна інфраструктура повинна бути націлена на вирішення актуальних політичних, економічних і соціальних завдань держави і забезпечувати:

• реалізацію права громадян на доступ до відкритої державної інформації;
• доведення до громадськості об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів державної влади, що зміцнює довіру до держави та її політики;
• взаємодію і постійний діалог держави з громадянами й громадськими установами, а також необхідний рівень суспільного контролю за діяльністю державних органів і організацій;
• об'єднання інформаційних ресурсів і послуг органів державної влади та місцевого самоврядування з метою зміцнення загальнонаціонального інформаційного простору;
• удосконалення системи державного управління, оптимізацію структури державного апарату, зниження фінансових і матеріальних витрат на його утримання, поетапне переведення частини державних послуг, що мають вартісне вираження, у систему державних мережних послуг;
• ефективну підтримку економічної діяльності державних суб'єктів, що займаються господарською діяльністю для сприяння їх інтеграції в загальнонаціональний і світовий економічний простір;
• взаємодію і співробітництво з державними органами інших країн і міжнародних неурядових організацій.

   Завданнями із забезпечення розвитку Е.у. в Україні є:

• забезпечення захисту прав громадян на доступ до державної інформації;
• залучення громадян до участі в управлінні державними справами;
• удосконалення технології державного управління;
• підвищення якості управлінських рішень;
• подолання «інформаційної нерівності» шляхом створення спеціальних центрів (пунктів) надання інформаційних послуг, центрів обслуговування населення (кол-центрів), веб-пор-талів надання послуг;
• організація надання послуг громадянам і суб'єктам господарювання в електронному вигляді з використанням мережі Інтернет та інших засобів, насамперед за принципом «єдиного вікна»;
• надання громадянам можливості навчатися протягом усього життя;
• деперсоніфікація надання адміністративних послуг з метою зниження рівня корупції в державних органах;
• організація інформаційної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування на базі електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису;
• забезпечення передачі й довгострокового зберігання електронних документів у державних архівах, музеях, бібліотеках, підтримки їх в актуалізованому стані та надання доступу до них.

   Виконання цих завдань сприяє зниженню витрат та економії коштів платників податків на утримання й фінансування діяльності державного апарата, відкритості і прозорості діяльності органів управління, забезпеченню якісно нового рівня управління державою та суспільством у цілому, зміцненню довіри до держави та її політики, удосконаленню взаємодію між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, бізнесом, громадянами та державними службовцями.
   Літ.: Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства на 2007 -2015 роки» від 09 січ. 2007 p. № 537-V; Закон України «Про інформацію» від 02 жовт. 1992 р. № 2657; Закон України «Про національну програму інформатизації» від 04 лют. 1998 р. № 74/ 98; Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні» від 13 груд. 2010 р. № 2250-р; Brown M. Electronic Government / M.M. Brown // Encyclopedia of Public Administration and Public Policy / Jack Rabin (ed.). -N.Y. : Marcel Dekker, 2003.

Регіональний центр розвитку електронного урядування в Автономній Республіці Крим

На його сторінці (http://crimea.e-gov.org.ua/) є таке визначення електронного або "е-урядування". 
  Під "е-урядуванням" розуміють спосіб організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, що забезпечує функціонування органів влади в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування з ними громадян, юридичних осіб, неурядових організацій. На практиці це означає організацію управління державою та взаємодії з фізичними, юридичними особами та громадськими організаціями шляхом максимального використання в органах публічної адміністрації сучасних інформаційних технологій. 

Джерела

Форум "Термінологія електронного урядування" на сайті Зерна.
Стаття Електронна установа. Термінологія. Концепція