І. Вступ. Інформація як атрибут громадянського суспільства характеризує його комунікативну здатність. Вона обслуговує процес управління, впливаючи своїм змістом на вибір методів і процедур прийняття оперативних рішень.
Взаємодія влади із громадськістю через інформаційні веб-ресурси є важливим інструментом налагодження партнерських відносин між ними, що сприяє підвищенню ефективності управління адміністративно-територіальною одиницею. Для реалізації такої взаємодії необхідний відповідний рівень інформаційних технологій.
Висвітлення проблеми управління соціально-економічним розвитком на регіональному рівні на основі концепції електронного урядування знайшло відображення у працях вчених-економістів: Баєва В., Бесєдіна І., Голобуцького О., Шевчука О. та інших.
ІІ. Постановка завдання. Метою статті є дослідження теоретичних та практичних аспектів державного управління соціально-економічним розвитком регіону з використанням концепції електронного урядування в Україні.
ІІІ. Результати. У практиці державного управління найбільш суттєві інновації пов’язані із реалізацією концепції електронного урядування, забезпечення інформаційної відкритості управлінської діяльності, інформатизацією системи державного управління і конституюванням державної влади як суб’єкта інформаційної інноватики в суспільстві загалом.
Необхідно зазаначити, що однозначного загальновизнаного розуміння категорії „електронне урядування” не існує. Сутність даного терміну може варіювати залежно від позиції автора.
У світовій та вітчизняній науковій літературі [1] виокремилися три головні підходи до розуміння електронного урядування.
Перша з відомих шкіл розглядає електронне урядування як ефективне надання державних послуг за допомогою нових інформаційних технологій. Підхід сформувався відповідно до принципів електронної комерції, яка, власне, стала джерелом розвитку ідеї електронного уряду. Прихильником даного підходу є Т. Пардо, який розуміє під електронним урядом трансформацію надання державних послуг через використання технологій [2].
Серед вітчизняних дослідників даного підходу дотримується А.В. Лисицький, який пропонує розглядати електронний уряд як систему співпраці уряду і громадян (бізнесу, громадських організацій), яка базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій.
М.Демкова та І.Коліушко також схиляються до розгляду електронного уряду як форми спілкування з державою і спосіб організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, яка забезпечує функціонування певних служб у режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування громадянина з офіційними установами. Вважають, що така форма спілкування з державою призведе не тільки до більш ефективного й менш витратного адміністрування, а й до кардинальних змін взаємовідносин між громадянами й органами державної влади та місцевого самоврядування [3].
Другий підхід – інформаційно-технологічний. В рамках даного підходу електронне урядування розглядається, переважно, як організація інформаційно-конкультативної діяльності.
Так, колектив авторів [4] основним завданням функціонування електронного урядування вважає надання інформаційних послуг.
Прикладом такого підходу також є визначення, яке дає О. Баранов: "Електронний уряд – це уряд, в якому вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується та забезпечується відповідними інформаційно-комунікаційними технологіями" [5]. Схожим чином формулює визначення терміну колектив авторів: "Електронний уряд – система локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, яка забезпечує функціонування певних служб в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування громадянина з офіційними установами" [6].
Отже, електронне урядування в рамках другої школи – це технологічне урядування і розглядається з точки зору можливостей, які виникають внаслідок комп’ютеризації та інформатизації управлінських процесів.
Третя школа, яка набуває в західній літературі все більше прихильників та поступово отримує визнання в Україні, розглядає електронне урядування як нову парадигму (модель) управління в епоху знань.
Даний підхід залишає електронному наданню послуг, відповідно до першої школи, роль однієї з інноваційних технологій урядування, а інформатизації – роль засобу для трансформації уряду [7]. Підкреслюється поширення нових принципів і підходів до урядування, яке супроводжується перебудовою усієї системи управлінських процесів, подоланням стереотипів бюрократичної культури. Такого визначення дотримуються уряди розвинених країн [8] та міжнародні організації.
Враховуючи вищезазначені підходи ми пропонуємо під електронним урядуванням на регіональному рівні розуміти спосіб організації роботи органів регіональної влади щодо надання законодавчо визначених інформаційно-консультативних та адміністративно-дозвільних послуг юридичним та фізичним особам, а також автоматизації обробки інформаційних ресурсів із використанням інформаційних систем і технологій.
На практиці це означає організацію державного та регіонального управління та взаємодії з фізичними та юридичними особами шляхом максимального використання сучасних інформаційних систем і технологій.
Очікувані результати від реалізації концепції електронного урядування можна умовно згрупувати у три взаємопов’язані блоки: для органів влади та місцевого самоврядування, для бізнесу та безпосередньо для мешканців міста.
Можна визначити наступні переваги для органів регіональної влади:
удосконалення системи управління, оптимізація структури державного апарату, значне зниження фінансових і матеріальних витрат на його утримання;
єдиний захищений простір інформаційних ресурсів і документообігу між всіма органами регіональної влади;
введення системи постійного контролю за соціально-економічною ситуацією та розвитком регіону в цілому і окремих районів за всіма параметрами життєдіяльності;
доступ державних службовців в режимі реального часу до необхідної інформації в межах їх компетенції, можливість підвищувати їх кваліфікацію без відриву від місця роботи.
Суб’єктам господарювання запровадження електронного урядування дозволить:
підвищити ефективність інформаційно-консультативної підтримки економічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності регіону, що дозволить інтегруватися, використовуючи, більш повно, конкурентні переваги, в загальнонаціональний і світовий економічний простір;
суттєво зменшити рівень бюрократії та корупції шляхом переведення державних послуг, що мають вартісне вираження, у систему державних мережевих (он-лайнових) послуг (ліцензування, реєстрація і перереєстрація компаній, надання статистичних даних, подача звітності, митне декларування тощо);
одержати вільний доступ до об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів державної та регіональної влади і прийняті ними рішення;
здійснювати громадський контроль за роботою органів регіональної влади та окремих посадових осіб.
Запровадження системи електронного урядування матиме такі позитивні наслідки для населення регіону:
створення інтерфейсу спілкування громадянина з органами державної та регіональної влади [9];
надання в режимі реального часу державних послуг (реєстрація за місцем проживання, замовлення довідок, інших особистих документів, реєстрація автомобіля тощо).
Сучасний етап реалізації концепції електронного урядування характеризується, переважно, наданням інформаційно-консультативних послуг фізичним та юридичним особам. Схематично його зображено на рис. 1. Рис. 1 Схема функціонування моделі електронного урядування інформаційно-консультативного типу На нашу думку, наступний етап реалізації концепції електронного урядування повинен характеризуватися не лише наданням інформаційно-консультативних послуг, а й адміністративних, здійснення дозвільних процедур: видачі ліцензій, патентів, довідок, витягів тощо. У найближчій перспективі реалізацію заходів щодо даного етапу доцільно обмежити регіональним рівнем та у містах із чисельністю населення понад 750 тис. осіб, оскільки запровадження електронного урядування на всіх рівнях управління призведе до необхідності збільшення фінансових затрат на технічне переоснащення, перевантаження інформацією, а, відтак, потребуватиме зростання штату спеціалістів. Рис. 2 Схема функціонування моделі електронного урядування інформаційно-дозвільного типу IV. Висновки. Для забезпечення надання якісних електронних інформаційних та, особливо, адміністративних послуг, а також збільшення їх кількості, необхідним є подальше вдосконалення веб-сайтів органів державної влади, органів місцевого самоврядування; забезпечення інтеграції електронних інформаційних ресурсів у систему електронних інформаційних ресурсів для інформаційної взаємодії органів державної влади; забезпечення розвитку Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади для надання комплексних електронних інформаційних та адміністративних послуг з використанням мережі Інтернет громадянам та бізнесу на основі системи електронних інформаційних ресурсів органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Література
1.Баєв В. Концептуальний аналіз електронного уряду та електронного урядування в контексті сучасних наукових розвідок /В. Баєв: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.guds.gov.ua/document/41931; jsessionid=E6BA968130941E5F2F4A95C798C4527C;/3_2004
2.Pardo T. Realizing the Promise of Digital Government: It’s more than Building a Web Site /Т. Pardo //Information Impacts Magazine. – 2000. – October. – р. 15-16
3.Коліушко І.Б., Демкова М.С. Електронне урядування - шлях до ефективності та прозорості державного управління /І.Б. Коліушко, М.С. Демкова: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.isu.org.ua/uploads/publications/20.doc
4.Клименко І.В., Линьов К.О. Технології електронного урядування /І.В. Клименко, К.О. Линьов: Навчальний посібник. – К., 2006. – С.18
5.Баранов А. Электронное правительство в Украине? Будет! Когда? /А. Баранов // Зеркало недели. – 2002. – № 1
6.Шевчук О., Голобуцький О. Інформаційне суспільство: бути чи не бути /О.Шевчук, О.Голобуцький. – К.: Атлант UMS, 2001. – 104 с.
7.Atkinson R. Network Government for the Digital Age. Policy report /R. Atkinson. – Washington: Progressive Policy Institute, 2003. – р. 24-25
8.A New Model of Government and Governance for the Knowledge Age. Exploring the Profound Nature of the E-Government Transformation // Management Priorities. Privy Council Office. – 2002. – July.
9.Колодюк А. Застосування новітніх технологій в муніципальному управлінні. Електронне урядування міста // Місцеве самоврядування: пошуки та здобутки. Збірник матеріалів та документів /А.Колодюк; За ред. М.Пухтинського, О.Власенка. – К.: Атіка, 2007. – С.256-261
|
